Служіння в часи війни та формування цілісного світогляду

Служіння в часи війни — це не лише випробування віри, а й перевірка глибини світогляду.

Ця історія — про Михайла Абакумова, служителя з Донецька, чия духовна подорож проходить крізь лінії фронту, заборони, еміграцію та пошук цілісності в часи розпаду.

Навчання в УЄТС стало для нього не просто академічним досвідом, а переосмисленням ролі християнина в суспільстві, що страждає.

Через медіа, апологетику й служіння біженцям він продовжує нести світло там, де темрява здається найгустішою.

Михайло Абакумов народився в Донецьку й до 2022 року служив у дочірній церкві всього за 7 км від лінії фронту. Тоді більшість членів громади виїхали, залишились переважно люди похилого віку — саме їм він з другом намагався допомагати.

Паралельно Михайло навчався в Українській євангельській теологічній семінарії (УЄТС), періодично приїжджаючи на сесії на підконтрольну Україні територію. Це дало змогу побачити контраст між пропагандою в окупації та життям у вільній частині країни.

У 2022 році, коли в Донецьку ввели нові обмеження — заборону на спілкування із Заходом і навіть згадки про війну — Михайло відкрито висловив свою позицію в соцмережах. Його викликали на «співбесіди» в місцеве управління релігії. Розуміючи загрозу, він виїхав із міста.

Після короткого перебування в Німеччині оселився в Любліні (Польща), де наразі служить в українській церкві, яка з початку повномасштабної війни підтримує біженців.  Церква допомагає адаптуватися, проводить учнівські та євангелізаційні програми, організовує події для українців, які тут навчаються або живуть.

«Наш дім у Донецьку зруйнувала ракета. Батьки вижили. Ми підтримуємо зв’язок, але він не дуже близький».

У прифронтовій церкві Михайло регулярно проповідував і служив літнім людям. Це було певним викликом, адже він хотів служити молоді. Проте вирішив слухняно піклуватися про довірених йому людей.

«Я хотів би бути серед молоді, але бачив велику відповідальність там, де мене поставив Бог».

Його медіаслужіння — інтерактивні відео, короткі пости й статті — приваблювало молодь і стало містком до ширшої аудиторії.

Михайло розповідає, що зростав у сім’ї, де церква викликала скепсис через негативний досвід батьків. У 15 років, у стані депресії й на межі самогубства, вирішив раціонально дослідити, чи існує Бог.

«Я читав і атеїстів — Докінза, Гітченса — і християнських апологетів: Джона Леннокса, Вільяма Крейґа. І зрозумів: у християнства — вагомі аргументи».

Згодом Михайло почав публікувати перекладені статті й відео в соцмережах. Велику роль у його становленні як апологета відіграв Вільям Крейґ. Завдяки його служінню молодий служитель приєднався до міжнародної мережі апологетичних осередків. 

 «Мій перший проєкт називався “Розумна віра” — це був російськомовний ресурс, який працював ще до початку повномасштабної війни, — згадує Михайло. — А вже після 2022 року ми запустили україномовний проєкт “Віра і Розум”. Зараз активно його розвиваємо в соцмережах».

 

Сьогодні команда записує подкасти, лекції, інтерв’ю з відомими апологетами, перекладає та адаптує західні ресурси для українського контексту.

«Наша аудиторія невелика, бо інтелектуальна віра — не для всіх. Але ми служимо тим, хто шукає. Як Христос служив небагатьом».

Навчання в семінарії стало точкою переосмислення не лише віри, а й ролі теології в суспільстві.

«У Донецьку сказати, що є справедлива війна, було так само, як заперечувати Трійцю — це вважалося суперечністю християнству. Ніхто не розумів, що ідеї про справедливу війну наявні в християнському світогляді вже дуже давно — про це говорили ще Августин і Тома Аквінський».

 

Михайло визнає: раніше довго відкладав «у ящик» тему війни, як християнин має бути залучений у цьому процесі та натомість акцентував більше на любові до ворогів. Тепер вважає: навіть важливі істини треба висловлювати в потрібний час і відповідній ситуації.

«Я зрозумів, що також несу провину за байдужість до цих питань. Це привело мене до теми моєї бакалаврської роботи в УЄТС про те, як бути християнином під час війни на прикладі служіння Дітріха Бонгеффера. Книгу на цю тему невдовзі буде видано українською».

Попри плідне служіння, викликів чимало. Насамперед — фінансових: нестача коштів, труднощі з фандрейзингом.

Також — спротив фундаменталізму:

«У Донецькій області мені заборонили виступати в одній спільноті через те, що я не поділяю ідею про 6 тисяч років існування Землі».

Ще один виклик — агресія з боку інших світоглядів, зокрема деяких мусульманських груп. Служіння часто стикається з погрозами. Але найбільше — це виклик до відкритості мислення:

Сьогодні Михайло продовжує служити як пастор, місіонер та апологет, водночас усвідомлюючи, що цілісний світогляд не формується за день. Це шлях боротьби, жертовності й вірності.