Чи доречно святкувати Різдво під час війни?

Міжнародний інститут стратегічних досліджень у Лондоні повідомляє, що 2023 року у світі зафіксовано приблизно 183 регіональних та місцевих збройних конфліктів. Для нас, українців, це дуже болюча тема, бо конфлікт з росією триває вже понад 10 років, а повномасштабна війна — майже 2 роки. Тоді як більша частина світу готується до різдвяних свят або до Нового року, у багатьох з нас майже немає святкового настрою. Перемога України та довгостроковий мир — ось, на що ми чекаємо та що справді може принести нам радість. Але як це можливо? Чому Бог не втручається, адже зло в образі «русского мира» очевидне для будь-кого в здоровому глузді? Через ці питання нам може здаватися, що думки про Різдво Христа недоречні сьогодні. Але якщо в цих обставинах навіть Різдво не дає нам радості й надії, що ж ще зможе це зробити?

Так, сьогодні складно радіти, і багатьом це навіть здається майже недоречним.

У Матвія Ангел говорить Йосифу: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів» (Мт. 1:20-21). Далі автор наводить слова пророка: «Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і дадуть Йому ім’я Емануїл, що означає: З нами Бог» (Мт. 1:23). Ці тексти допомагають розуміти, чому незалежно від обставин, особливо в контексті жахливої війни в Україні, Різдво все ж може принести надію та привід для оптимізму.

По-перше, Бог не відвертається від людства, хай би що воно коїло. Коли Ісус прийшов у цей світ, також відбувалися війни, а Юдея була під окупацією Риму, хоча й мала свого царя Ірода. Своїм приходом Бог ототожнює Себе зі Своїм народом. Як каже апостол Іван, «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини» (Ін. 1:14).

Ми прагнемо позбутися агресора, як цього колись бажали юдеї. Але всі, хто вірить в Ісуса, мають справжню волю — свободу від кайданів гріха, та навіть більше — життя вічне. І, як пише Павло, ніщо не може змінити цю істину: «Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!» (Рим. 8:38-39)

По-друге, сама суть Різдва в тому, що Бог з нами. Це було надією для Ізраїлю та залишається надією для всіх, хто вірить у Христа. Ісус прийшов, щоб являти Божу присутність, і робить це й далі через Своїх учнів. Наприкінці Своєї земної місії Ісус дає доручення Своїм учням й обіцяє їм: «І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Мт. 28:20). Як важливо цього не забувати! Сьогодні в Україні ті, хто вірить, страждають так само, як і ті, хто не вірить. Але нам необхідно пам’ятати: Бог не покинув нас, не залишив сам на сам. Наша місія триває. Бог з нами. Тому сьогодні, напередодні Різдва, ми не тільки нагадуємо собі, що Бог з нами, а й можемо бути підбадьоренням для тих, хто втратив надію. Для тих, хто бачить тільки сумні обставини, хто переживає тільки біль і страждання, Різдво — це надія, можливість подивитися на все по-іншому.

Це означає, що Бог все контролює й що нічого не відбувається без Нього. Так, ми не все розуміємо, так, у нас багато запитань, але факт залишається фактом: Ісус прийшов і переміг на хресті, Він вдруге прийде по Свій народ та здійснить остаточний праведний Суд. Правда також у тому, що гріх прийшов у цей світ, а з ним і зло. Часом воно може прогресувати, але ніколи не переможе. Війни починаються, однак вони також закінчуються. Насправді Божий план уже діє. Різдво лише нагадує нам про це…