День Державного прапора України

Люди завжди творять довкола себе простір символів: вислови, образи, предмети, явища — список може тривати, і в ньому варто згадати так само національні символи: культурні пам’ятки, герб, прапор… 

Але люди не тільки творять ці символи, вони постійно наповнюють їх ореолом значень, конотацій, зв’язків. На мою думку, за символами часто ховається ще дещо — цінності, які вони уособлюють або з якими можуть асоціюватися.

У цей день мені хотілося б згадати, які цінності я мрію бачити за синьо-жовтим стягом. Я мрію, щоб це були цінності, кольору «неба»: чесність, вірність, любов, справедливість, рівність, визнання цінності людського життя й гідності, прийняття іншого в його іншості, здатність бути єдиними, попри різності (перелік можна продовжувати). 

А ще я мрію про плоди, які виростають з таких цінностей — про рясні плоди, як велике поле доброї золотої пшениці. Я мрію про суспільство, де пануватиме справедливе й належне використання влади, праведна й чесна поведінка громадян одне до одного. Хай це радше символічно, ніж богословськи, але я мрію про «дім хліба», де навіть попри навколишній хаос зостається місце для життя й надії в повсякденній вірності цінностям на своїй землі.

Певно, така ідилічна картинка — не найкращий нарис для важких часів. Але всі мрії втілюються від того, що люди побачили обриси майбутнього й боролися за нього. Багато прийдешніх поколінь бачили майбутнє України й вкорінювали в її поле символів важливі цінності, часто сплачуючи за то важку ціну. Сьогодні чимало мужніх людей поглиблюють ці цінності й надбудовують нові, несучи наш синьо-жовтий стяг у звільнені міста, на стадіони та різні сцени й зали світу…

Я вдячна за цю дивовижну кількасотрічну естафету й вірю, що ми не втратимо цей синьо-жовтий символ нашої держави, що з Божою допомогою додамо до нього ще багато доброго й вічного та передамо його в надійні руки далі.