Сучасне суспільство постійно трансформується. Економічні, соціальні й ідеологічні зміни відбуваються так швидко, що важко встигати за ними, особливо молодим людям, які перебувають на етапі формування своєї особистості. Підлітки вкрай сильно відчувають на собі тиск з боку сучасного світу та є однією з найбільш уразливих груп суспільства через свою нестабільність і непевність у майбутньому. Психолог І. М. Слободчиков підкреслює, що сучасна реальність сильно впливає на підлітків, і це призводить до відчуття незахищеності, тривоги й самотності. Це своєрідний «відбиток» соціальної невлаштованості, з яким підлітки не можуть не зіткнутись.
Суспільство, що стрімко змінюється, робить підлітків вразливішими за попередні покоління. Сучасні проблеми й виклики впливають не тільки на їхню здатність адаптуватися, а й на їхню психологічну стійкість. Відчуття самотності стає постійним супутником цього віку, і, на жаль, далеко не всі підлітки здатні з ним впоратися. Як зауважує Слободчиков, переживання самотності — це важливий складник процесу особистісного розвитку. Вона безпосередньо пов’язана з формуванням самосвідомості та глибокої рефлексії, яка стає своєрідним каталізатором змін.
Однак проблема самотності в підлітковому віці не обмежується лише внутрішніми переживаннями. Вона часто посилюється непорозумінням з боку дорослих і проблемами у стосунках зі своїми однолітками.
Труднощі в спілкуванні, невміння знайти спільну мову з батьками або друзями можуть спричиняти глибоку фрустрацію, що іноді призводить до серйозних наслідків, аж до суїцидальних намірів. Важливо розуміти, що почуття відчуженості або покинутості дуже часто виникають саме в підлітків, які проходять кризу ідентичності.
Однак є й інший погляд на самотність у підлітковому віці. Деякі дослідники стверджують, що вона є неминучою й навіть корисною для формування особистості. Відомий психолог Мустакас поділяє самотність на два види: «порожня» самотність та «справжня». Порожня самотність виникає тоді, коли людина не знає, як заповнити свій внутрішній простір, а «справжня» самотність дає можливість зупинитись, замислитись над власним життям і розібратися у своїх почуттях та бажаннях. Ця самотність стає джерелом сили, адже крізь неї приходить розуміння себе й своїх потреб.
У підлітковому віці, коли відбувається активне формування самосвідомості, самотність є природним і навіть потрібним етапом. Психологи, як-от Л. С. Виготський, Л. І. Божович, Т. В. Драгунова та інші, зауважують, що саме в цей період відбувається перехід від дитячої безпосередності до дорослого осмислення себе й свого місця у світі. Підліток починає усвідомлювати свою унікальність, відокремлюватися від оточення, і цей процес супроводжується відчуттям самотності.
Слід згадати також важливі філософські погляди на самотність, які допомагають зрозуміти цей феномен глибше. Наприклад, німецький філософ Георг Гегель розглядав самотність як втрату зв’язку із собою та із соціальним світом. На його думку, взаємодія з соціумом є неодмінною умовою для об’єднання із самим собою. Інший філософ, Серен К’єркегор, вбачав у самотності замкнений світ внутрішньої самосвідомості, який не може порушити ніхто, окрім Бога. Французький екзистенціаліст Жан-Поль Сартр наголошував, що самотність є неминучим аспектом існування людини, а через неї людина приходить до розуміння себе.
Дослідження психолога А. Буземана додають нового розуміння до цього питання. Він виділяє кілька важливих аспектів розвитку самосвідомості підлітка, зокрема осмислення власної окремішності й унікальності. Цей процес може призводити до замкнутості та важких переживань, проте Буземан зазначає, що це обов’язковий етап для формування зрілої особистості.
Цікаво, що інші дослідники, наприклад І. М. Слободчиков, вбачають у самотності важливий складник розвитку самосвідомості. За його словами, самотність підлітка розвивається разом з ним, вона стає глибшою та змістовнішою в міру дорослішання. Цей процес супроводжується прагненням до самостійності, бажанням усамітнення, але водночас і страхом перед повною ізоляцією.
Це природний внутрішній конфлікт підлітка: він хоче бути самостійним, але боїться залишитися один. Цей стан, як зауважує інший психолог, Е. Фромм, є своєрідною «втечею від самотності».
Важливо також згадати, що підлітковий вік супроводжується значними змінами в когнітивних структурах. Підлітки вперше починають глибше аналізувати свої думки, почуття та вчинки, що дає їм змогу усвідомити власну особистість. Згідно з думками І. М. Слободчикова, цей процес рефлексії, посилений самотністю, допомагає підліткам осмислити свої внутрішні переживання, розуміти їх і вербалізувати. Інакше кажучи, самотність стає своєрідним інструментом для пізнання себе.
Однак не всі підлітки здатні прийняти й усвідомити цей процес. Багато хто з них намагається втекти від своїх внутрішніх відчуттів, шукаючи підтримку в спілкуванні з ровесниками. Така метушня самотності», як називає це Мустакас, не дає підліткам глибоко зануритися у свої думки й почуття, і замість цього вони витрачають час на поверхневу активність.
Ще однією важливою причиною переживання самотності є процес відокремлення від родини. Дослідження Нори Ньюкомб показують, що в підлітковому віці хлопці й дівчата по-різному реагують на зміну сімейних стосунків. У хлопців це частіше проявляється через прагнення до самотності, тоді як дівчата більше звертаються до друзів для підтримки. Відомий психолог Р. Бернс наголошує, що сепарація від сім’ї часто спричиняє рольовий конфлікт, коли підліток починає відчувати невідповідність між своїми новими соціальними ролями й тим, як його сприймали раніше.
Унікальність підліткових переживань також пов’язана з відчуттям своєї неповторності. Психолог Пітер Лафреньє зауважує, що підлітки часто вірять, що ніхто не може зрозуміти їхні емоції так, як вони самі. Це може призводити до конфліктів з батьками, які, на думку підлітків, не здатні зрозуміти глибину їхнього болю. Однак саме цей період є вирішальним для розвитку справжньої дружби, що стає для підлітка джерелом емоційної підтримки.
Отже, переживання самотності в підлітковому віці є складним і суперечливим феноменом. З одного боку, воно може бути болісним, спричиняти тривогу та страх. З іншого — є неодмінним етапом на шляху до самопізнання й розвитку особистості.
Оксана Помазова, викладач УЄТС.