День української мови і писемності

Колись давно, ще на моєму бакалавраті з філології, коли ми тільки починали вивчати різні філологічні поняття й категорії, мені дуже запамʼяталося одне визначення мови.

Мова — це система знаків, яка виникає для виконання різних функцій у суспільстві й для суспільства та поза ним не існує. 

Це визначення й досі десь нагадує мені, з одного боку, про тяглість сенсів, конструкцій і категоризування світу, що їх передає мені мова, до якої я приналежу, і в такий спосіб робить мене частиною культурно-історичного й навіть, я сказала б, сенсового простору конкретної групи людей. З іншого, вказує мені на відповідальність і мою можливість як мовця впливати на цю систему. 

Утім, це визначення можна одягти й у категорії біблійного мовлення: мова для людини, а не людина для мови.

А такий ракурс десь допомагає тримати баланс і правильно розставляти пріоритети в ставленні. А десь — більше дбати про слова, які я говорю, і підбирати ті елементи мовної системи, які будуть наразі найбільш доречними й потрібними.

Зрештою, мова й мовлення — це не лише культурний спадок, категорії для формування нашого мислення та світосприйняття, а й інструмент, яким ми можемо давати життя й забирати його, збудовувати й руйнувати, говорити й мовчати, звертати увагу на людину та турбуватися про неї або ж зневажати її. Це система, яка може грати за нас, а може — проти. 

Саме тому в курсі української мови за професійним спрямуванням і для богословів, і для психологів ми часто починаємо з віршів про відповідальне ставлення до слова: слова, яке має бути сказане у відповідний час (Пр. 25:11), належно (Кол. 4:6) і з усвідомленням, що все, що я кажу і як кажу, має бути в ім’я Ісуса — тобто відповідно до Його характеру й принципів (Кол. 3:17).

Тож нехай сьогодні буде гарним нагадуванням, що мова, якою ми говоримо, приєднує нас до конкретної традиції та уявлення про світобудову, утім, важливо не лише, якою мовою ми говоримо, а і як саме й для чого ми цією мовою говоримо (хай навіть іноді наше говоріння може бути одягнене в мовчання).

І нехай наша українська буде і гарною, і на збудування…