Бути корисними задля Перемоги

 

Коли в Україні було розпочато війну, у багатьох виникло питання, а чим я можу бути корисними задля Перемоги своєї країни? У кожного з нас різні можливості, ресурси та навички. Хтось має військовий досвід, та в більшості з таким незнайомі. Деяким довелось виїхати зі своїх рідних міст, хтось зміг залишитись. Ці місяці поставили нас перед серозними викликами. Що робити, як робити, чи може я роблю недостатньо, а хтось вже перебуває на грані серйозного вигорання. Ми публікуємо історії студентів УЄТС для того, щоб розповісти, як, перебуваючи в різних обставинах кожен зміг послужити іншим або отримати новий досвід.

Артем Усов, пастор церкви  «Д.О.М.», м. Київ, студент програми «Прикладне богослов’я», заочна форма навчання, 2 курс

 

“… Найбільше наше свідчення полягає в тому, що нам вдалося уникнути небезпеки, тому що ми спонтанно вирішили виїхати з Києва. До розгортання бойових дій. Зібралися й поїхали до друзів у Тернопіль.

 

Коли почалися активні військові дії і люди масово почали виїжджати до більш безпечних регіонів України, наша команда була готова прийняти багатьох людей. Ми вже були на місці та разом з представниками місцевих церков стрімко підготували бомбосховища, квартири для переселенців. Розпочали координаційний штаб з розподілу біженців у місті, де ми перебували.

 

З часом наше волонтерське служіння розширювалась у місті Тернопіль. Наприклад, окрім забезпечення щоденних базових потреб для дітей переселенців, ми організували для них заняття з сучасних танців, щоб і розважити, і відволікти від того стресу, який вони зазнали.

 

Спираючись на певний попередній місіонерський досвід, розпочали збір коштів для покриття потреб нашої волонтерської діяльності не тільки для міста, але й за його межами. Через нашу волонтерку в окупованому селі ми збираємо потреби літніх людей тієї місцевості, а потім передаємо всю необхідну допомогу туди. На ці та інші потреби нам вдається збирати достатньо коштів, і це велике благословення.

 

З початку війни ми всією церквою прийняли рішення щодня зустрічатися на спільну молитву через зум. Протягом першого місяця ми не пропустили жодного дня, що стало для кожного величезною підтримкою. Як пастор я продовжую постійну комунікацію з членами нашої громади через поїздки в Київ та зум…”

 

Марина Парфілова, м. Світловодськ, студентка програми «Прикладне богослов’я», заочна форма навчання, 2 курс

“… До війни я навчалася на денній формі в УЄТС на програмі «Прикладне богослов’я», завжди хотіла бути в повному служінні, була готова піти до кінця. Взимку назріли серйозні ознаки можливого військового вторгнення. Семінарія знаходиться в Києві, тому батьки вирішили забрати мене, і саме через небезпеку війни всією родиною ми збиралися виїхати за кордон.

 

Коли все почалось, ми були вдома, у нашому рідному місті Світловодськ. Відчуваючи, що ми будемо потрібні тут, вирішили залишитись в Україні.

 

За цей час зорганізували гуманітарний штаб в церкві «Ковчег Спасіння», і я займаюся координацією роботи цього штабу. Наші основні напрямки роботи: центр підтримки малюків, забезпечення їх усім необхідним; соціальна столова, де забезпечуємо обідами людей, у яких немає можливості самостійно приготувати їжу вдома; роздача продуктових наборів; обладнання квартир та приміщень під тимчасове житло; пошук-купівля необхідної техніки.

 

Було організовано виробництво ліжок і матраців, аби забезпечити спальними місцями всіх, хто цього потребує. Наприклад, на території реабілітаційного центру, який двадцять два роки тому заснував мій батько, зараз живуть сім’ї переселенців. Також відкрито виробництво рибної та курячої тушонки. Паралельно ми тримаємо зв’язок з іншими волонтерами, щоб допомагати одне одному. Знаходимо волонтерів з місцевих та переселенців, яким потім теж допомагаємо.

 

Господь з нами на кожному кроці, наповнює наші серця любов’ю, оберігає, піклується про нас та дає достатньо ресурсів і сил, щоб являти Його любов тим, хто постраждав від жахів війни й жорстокості окупантів…”

 

 

 

Максим Злидар, пастор церкви «Нове покоління», м. Гуляйполе, студент програми «Прикладне богослов’я», заочна форма навчання, 1 курс

 

“.. Я пастор церкви в місті Гуляйполе. З початку бойових дій ми евакуювали людей з Харкова, і це було дуже страшно. А потім через постійні бомбардування ми з родиною мусили переїхати до Закарпаття.

 

Згодом я був призваний у Збройні сили України, пройшов належну підготовку та зараз перебуваю на місці нашої постійної дислокації. Мені важко назвати свою нинішню діяльність класичним служінням – це зовсім не те, до чого ми звикли. Але я тут і докладаю всіх зусиль для того, щоб допомагати тим, хто знаходиться поруч.

 

Поки я служу в армії, моя дружина координує проведення онлайн-служінь для нашої церкви.

 

Я по-іншому зараз сприймаю тексти пісень прославлення та місця Писання. Я спостерігаю, як багато людей, які ще не знають Бога, так жертовно віддають свої життя заради країни. Це великий виклик для мене та для інших віруючих досягати такої ж жертовності в усіх аспектах свого життя і служіння…”

 

У Бога для кожного є своє особливе призначення. Та великі справи починаються з маленьких кроків, вчасно прийнятих рішень чи, навіть, викликів. Іноді можуть опускатися руки, та пам’ятаємо, ми сильні, коли поруч з нами наші люди і великий Бог.