Адвент Надії

Ми наближаємось до святкування Різдва Христового, яке без перебільшень буде найскладнішим у нашій новітній історії. Неможливо не помітити, скільки паралелей проводиться між нашими умовами й умовами народження Ісуса Христа понад два тисячоліття тому: багато наших співгромадян перебувають в окупації, чимало у полоні, усі у стані війни. Чи не зараз, Господи, звільниш Ти нас від окупанта, який прагне знищити нас?

Церква має традицію очікувати та готуватися до Різдва Христового. Цей чотиритижневий період називають адвентом. Кожної неділі на службі Божій запалюють по одній свічі – свічу надії, миру, радості й любові.

Сьогодні перший адвент – адвент Надії. Цікаво що саме надія йде першою, а не останньою. Дивно, що вона немов в основі досвіду інших чеснот, а не їх кульмінація. Надія часто перебуває в тіні віри, любові та інших чеснот, проте вона має засадниче значення для всіх чеснот.

Вона допомагає нам жити посеред невідповідності між обітницею й досвідом. Вона не дозволяє нам змиритися з чинним досвідом і дає силу боротися та служити далі. Вона надихає втілювати віру посеред розчарування, дає силу рукам обіймати, вустам благословляти, серцю любити.

Мати надію – це жити зараз тим майбутнім, у яке вірить віра та любить любов. Мати надію – це бути інструментом надії посеред інших і для інших людей – бути людиною надії. Це не значить ніколи не плакати, не страждати, не втрачати, не вмирати – люди надії мають такі ж шрами як усі інші, але вони не здаються, бо мають надію. Вони стоять біля зруйнованого будинку й тихо кажуть: «Нічого, відбудуємо». Вони обіймають тих, хто втратив близьких, і кажуть: «Ви не самі – ми поруч». Люди надії дійсно поруч…

Люди надії не очікують пасивно бажане майбутнє – вони завзято працюють заради цього майбутнього та роблять це не тому, що все знають і все мають, а тому, що вірять словам Христа й люблять Його всім серцем. Їх надія міцна, тому що її джерелом є Господь.

Сьогодні, у першу неділю адвенту «Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа збагатилися надією» (Рим. 15:13).