Чому Бог рахує людей?

21-й день (майже місяць) повномасштабного, віроломного вторгнення Російської Федерації в Україну!

Можна сказати: «Хто би міг подумати?!», і це здивування не від думки: «Як таке могло статися?!» – як і чому ми розуміємо.

Це здивування від усвідомлення, що, незважаючи на масштаби й апетити агресора, ми продовжуємо стояти, продовжуємо боронити свою країну: кожний на своєму місці в той спосіб, який зараз вимагає ситуація. Як так сталося й від чого дійсно залежить перемога?

На думку відразу спадає біблійний мотив, що неодноразово повторюється протягом історії: заборона в умовах війни (і не тільки) покладати свої надії на кількість воїнів (військової сили). Такі надії коштували Давидові 70 тисяч солдат, натомість Гедеон зміг одержати перемогу завдяки готовності йти в бій з мінімальною кількістю воїнів. Лідерство й народ постійно вчилися покладати надії не на «кількість», а насамперед на Того, Хто є Джерелом справжньої надії та всякої перемоги, що не залежить від кількості. Цю думку чудово підкреслив пророк Захарія: «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (4:6). У Повторенні Закону 7:7 народ почує, що причиною їхнього обрання була не їхня кількість. Навпаки. Причиною була їхня нечисленність. Як народ вони мали зрозуміти просту й заразом фундаментальну річ: для того, щоб бути великими, не обов’язково бути численними; щоб перемагати ворогів, не треба мати чимало людей і зброї, адже перемога від Бога.

Водночас ми бачимо, як подеколи Сам Бог наказує перерахувати воїнів. Яскравий приклад – початок Книги Чисел 1:2-3. Але цей заклик «перерахувати» дещо відрізняється від звичайної спроби дізнатися кількість: буквально Бог закликає «підняти голову кожного члена спільноти» (se’u et rosh). Що мається на увазі?

Ініційований Богом перерахунок народу не стільки про питання кількості, скільки про вияв поваги, рівності. Нагадування, що кожний – особистість і несе відповідальність за свій внесок у добробут суспільства. І ця особистість – не сіра маса й не засіб: кожного пораховано й на нього розраховують. Це перерахунок, що стверджує відповідальність кожного та любов до кожного.

Від чого дійсно залежить наша перемога?

Від розуміння, що перемога, як і мир, – це не те, що людина створює. Це те, до чого ми долучаємось або частиною чого стаємо, сама ж перемога – від Бога.

Перемога залежить від ствердження відповідальності кожного та від любові до кожного. Перемога залежить від розуміння кожним і бажання кожного бути корисним на тому місці, де він зараз є, від прагнення бути небайдужим та робити свій внесок у спільне майбутнє.

Тому перемога – це не питання кількості. Це насамперед питання якості розуміння спільної мети й відповідальності виконувати свою роль у спільному добробуті. Ми стикнулися з ворогом, для якого сила в кількості, людина – засіб, мета – не спільно створювати, а хаотично руйнувати. Єдина можливість перемогти його – створювати реальність надії, де сила в якості ставлення до іншого, а не в кількості сірої маси («пушечного мяса»), де кожний несе відповідальність там і в тій формі, де він є. Ось що тримає нас усі ці дні перед обличчям великого та численного загарбника.