Доки моя провина не визнана Священним Писанням і ясними доказами — бо влади папства та соборів,
що суперечать одна одній, я не визнаю — моя совість залишається в полоні Слова Божого.
Я не хочу й не зрікатимусь, бо йти проти совісті неправильно та небезпечно. Хай допоможе мені Господь. Амінь.
Мартін Лютер
31 жовтня ми відзначаємо День Реформації. У цей день 1517 року доктор теології Мартін Лютер виступив проти зловживань католицької церкви. Прибивши до дверей Замкової церкви у Віттенберзі 95 тез, він кинув виклик не тільки церкві чи особисто папі, а інституту папства та чернецтву. Спочатку мало хто сприйняв цей вчинок всерйоз. Вважається, ніби тоді папа Лев Х сказав: «Лютер — п’яний німець, — нібито сказав папа Лев X. — Коли протверезіє, думатиме інакше» [1]. Але Лев X помилився. 34-річного ченця, який дістав прізвисько Віттенберзький соловей, підбурювали внутрішня імпульсивність та ревність за Богом — його неможливо було зупинити. Із цього моменту починається Реформація як подія та як період.
Реформація в Європі принесла багато позитивного й одночасно чимало біди та страждань, без яких зміни в суспільстві не відбуваються. Релігійні війни, руйнування політичних і державних систем призвели до відродження Європи. Третину населення Європи знищили релігійні та політичні конфлікти, до яких долучилися пандемія чуми та злидні. Але усвідомивши помилки й виклики та змінивши своє ставлення до себе й до ворогів щодо віри та політики, Європа змінила свій курс.
Ексцентричний вчинок Лютера ініціював лавиноподібний незворотний процес, що призвів до колосальних історичних змін. Одним з побічних й абсолютно непередбачених наслідків Реформації стало настання епохи модерну. Як висловився класик, «усі застиглі, покриті іржею стосунки, разом із супутніми ним століттями освяченими уявленнями й поглядами, руйнуються; усі, що виникають, знову виявляються застарілими, перш ніж встигають закостеніти. Усе стале й застійне зникає, усе священне спрощується, і люди нарешті приходять до необхідності поглянути тверезими очима на своє життєве становище і взаємовідносини» [2].
Усвідомлення того шляху, який Європа подолала в пошуках демократичних цінностей через Реформацію, є актуальною донині. Тому ми знову й знову згадуємо події цього дня, 31 жовтня, незалежно від того, який рік ми з вами проживаємо сьогодні.
[1] Маккенни Р. XVI век Европа. Экспансия и конфликт. Изд. «РОССПЭН» 2004. — С. 192.
[2] Маркс, Энгельс. Собрание сочинений: Буржуа и пролетарий. Том 4, ГИПЛ, 1955. — С. 427.
Автор: Олег Борноволоков, доцент кафедри богословʼя, старший викладач.
«Злий» і «добрий» Бог двох Завітів та християнська етика
У церковній історії є сторінка боротьби з маркіонізмом, що являв собою одну з єресей...
ДетальнішеЄвангеліє проти “русского мира”
Уже ні для кого не таємниця, що за агресією Російської Федерації та путінським правлінням...
ДетальнішеІнформаційна етика
У Новому Заповіті розповідається про випадок масового розповсюдження неправдивої...
ДетальнішеКритичне мислення. Загроза вірі у Бога чи важлива навичка сьогодення?
За останні роки тема критичного мислення набуває дедалі більшої популярності, а...
Детальніше