Коротка пам’ятка на шляху молодого лідера

Не існує ідеального лідерства. Існує реальне лідерство, лідерство, що готове брати відповідальність. І тут є явища, за якими варто пильнувати, і принципи, які слід втілювати.

Під тягарем відповідальності, особливо у важкі періоди життя, впритул може підступати жаль до себе, який, зі свого боку, провокує комплекс жертви й пошук винуватих. Це те, що здатне витіснити зі свідомості лідера ключове питання в непростих життєвих обставинах: «Що я можу зробити / запропонувати в умовах, що склалися?». А відповідальність лідера — якраз про спроможність відповісти на таке питання.

Коли ми стикаємося зі складнощами, ми можемо або скаржитися, або діяти. Просто скарги не змінюють обставини. Обставини змінюють дії. Лідерство — це заклик Бога до дії. Це заклик стати партнерами Бога в справі творіння / змін.

Сила — у спільності. Лідери діють спільно з іншими, знаючи, що разом вони можуть набагато більше, аніж поодинці. Лише двічі в першій, фундаментальній частині Біблії (Торі) нам трапляється словосполучення «lo tov» («недобре»). Вперше — коли Бог каже: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18). Вдруге — коли Їтро бачить, що Мойсей намагається робити все сам, і каже йому: «Недобра ця річ, що ти чиниш» (Вих. 18:17). Ми не можемо не тільки жити на самоті, а й керувати поодинці. Лідерство — командна робота. Несучи лідерську відповідальність, лідер переживатиме самотність, але лідер не може бути самотнім. Те, що він звершує, — справа не його особиста, а справа спільна.

Тому важливо вчитися делегувати. Страх делегувати призводить до втоми й зневіри. Готовність делегувати дає змогу досягнути спільного успіху. Делегувати — це навчитися довіряти, терпіти, прощати й знову довіряти. Лідер, який уміє делегувати, не боїться помилок і готовий прощати. Він розуміє, що найкращий спосіб формувати навколо себе зрілих особистостей — це залучати їх до відповідальності, а отже, давати їм приймати рішення й розділяти наслідки.

Відповідальні лідери працюють спільно з людьми, які сильні там, де самі лідери виявляють слабкість. Їх не лякають люди, які в чомусь кращі за них. Навпаки, вони розуміють, що такі люди посилюють їхнє становище. Оточуйте себе здібними людьми.

Природно бути з тими, кого ти полюбив. Але лідерство — це нести відповідальність не тільки за тих, хто подобається, хто зручний або гідний турботи. Це й нести відповідальність за тих, з ким стосунки не зовсім склалися (а такі є завжди), хто не до душі, не зручний і кому служити важко. Тут перевіряється широта серця й небайдужість. Легко турбуватися й виділяти час для добрих, приємних, зручних людей. Але лідер покликаний бути благословінням для всіх та несе відповідальність і за тих. і за інших.

Відомий лідеролог Роберт Грінліф, який сформулював ідею «лідер-слуга» для нашого часу й увів цей термін, починає своє визначення лідерства з твердження: «Воно [лідерство] починається з природного бажання людини служити, насамперед служити. І тільки потім свідомий вибір служити призводить до прагнення вести за собою…»