Сергій Флюгрант, магістр гуманітарних наук, Манчестерський університет, Англія, заступник декана богословського факультету, пастор церкви "Скинія" (Пуща-Водиця)
День П’ятидесятниці – важливе свято для християнської церкви. За юдейською традицією це було не лише свято жнив і перших плодів (Вих. 23:16, 34:22; Втор. 16:10), але й день, коли Бог на горі Сінай дав Ізраїлеві Свій Закон (пор. Вих. 20:18). Тому П’ятидесятниця символізує початок нового періоду, або, як це часто називають багато коментаторів, початок ери Святого Духа.
Саме в цей день Божі пророцтва про сходження Святого Духа на людей здійснюються, і сотеріологічна робота Христа набуває цілком видимого сенсу та значення. Окрім усього сказаного вище про це свято, варто також згадати, що більшість богословів вважають цей день ще й днем створення Новозавітної Церкви й маніфестації третьої особистості Бога – Духа Святого.
Цікаво, що, коли ми читаємо про сходження Духа Святого на учнів Христа та подальше сповнення Духом, описані Лукою, в очі впадає декілька висновків.
По-перше, Дух Святий сходить на тих, хто вірить і визнає Ісуса Христа Своїм Спасителем та Господом. Це стосується як власне учнів Христа (1:13-14; 2:1-4), так і тих, хто повірив у день П’ятидесятниці.
У Діях 2:38 сказано: «А Петро до них каже: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете!” … Отож ті, хто прийняв його слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!». Подібну ситуацію можна простежити і з новонаверненими в Самарії (8:12, 14), і в історії з євнухом (8:36), і під час навернення дому Корнилія (10:43) тощо.
По-друге, практично кожного разу, коли подано опис хрещення Духом Святим, ми спостерігаємо Його видимий прояв. У другому розділі Лука, зображуючи сходження Духа, порівнює Його з віянням вітру та язиками вогню (2:2-3). Одразу після цього учні заговорили новими для них мовами (2:4) та сміливо проповідували про Христа (2:14).
У житті новонавернених сталися радикальні зміни, що можна спостерегти, читаючи про перші спільноти християн у 2:42-47 і 4:32-35: вони перебували в науці апостолів, у ламанні хліба та в молитвах, а також піклувалися про потреби один одного. Водночас вони були сповнені радості й ставали живими свідками Ісуса Христа, і тому «щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися».
Пізніше, у будинку Корнилія, Петро засвідчив, що дар Духа Святого зійшов на язичників так само, як раніше на учнів Христа (10:45-47). Це вказує на те, що сходження Духа Святого відбулося у видимий для всіх присутніх спосіб, унаслідок чого ці люди заговорили новими мовами та прославляли Господа (10:46). Подібно й у Діях 19:6 Лука показує, що «коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, – і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!».
Хотілося б, аби ми не розглядали день П’ятидесятниці виключно з історичної перспективи. Не можна говорити: «О, це було тоді, а сьогодні все зовсім по-іншому». Помітне проявлення Духа (незважаючи на те, яку догму щодо хрещення Духом Святим ви сповідуєте) сьогодні має проявлятися у житті тих, хто вірить у Христа як свого Спасителя.
Хтось радіє, хтось говорить новими мовами (і не обов’язково іноземними мовами), хтось пророкує та прославляє Бога. Але найважливіше – це трансформоване життя віруючої людини. Коли сходить Дух Святий, життя людини змінюється під дією сили люблячого Бога.
Сьогодні існує велика небезпека інтелектуальної віри, позбавленої жодних видимих проявів. Як ми знатимемо, що дійсно віримо в Бога, якщо у нашому житті не буде особистого досвіду Божої присутності й помітних свідчень цього?
Тож нехай у день П’ятидесятниці наші серця будуть відкритими до сповнення Святим Духом і бажання прославити Господа всім нашим життям.