Коли розпочалась війна, якийсь час я ще перебувала на кампусі в УЄТС: ми ховалися разом з іншими співробітниками і студентами в підвалах під час обстрілів. Як тільки з’явилася нагода, всіх евакуювали до західних регіонів України, а вже звідти я переїхала в Польщу до своєї подруги. Відразу ж потрапила до церкви «Нове Життя» в невеличкому місті Полковіце.
Там я познайомилась з пастором та лідерами служінь. Через них дізналась, що зараз у церкві є багато українців, вимушених переселенців, здебільшого невіруючих, і вони потребують допомоги. Якийсь час я була зайнята пошуком житла й тимчасово жила в сім’ї польських служителів Марчина та Дороти. Хоч вперше почула польську мову, але завдяки спілкуванню з цією родиною зрозуміла, що наші мови дуже схожі. Вони вчили зі мною українську, а я опановувала польську. Через кілька тижнів я почала добре розуміти нову мову, і це стало в нагоді для тієї роботи, яку зараз тут роблю.
Що можу сказати: вже давно не відчувала себе такою потрібною. Зараз я отримую інформацію про людей, яким необхідна допомога, зустрічаюсь з ними, дізнаюся про їхні нагальні потреби, а потім ми опрацьовуємо ці потреби з представниками церкви, закуповуємо все необхідне, розподіляємо. Ще допомагаємо з оформленням документів.
Згодом з’ясувалось, що тепер в церкві стало набагато дітей – це діти з тих українських родин, які знайшли прихисток у цій польській громаді. Разом з місцевою дівчинкою ми почали проводити для них заняття в форматі недільної школи. Тут знадобились мої навички роботи з дітьми й рукоділля та знання нової мови.
Дякую Богу за кожного, кого я зустріла в церкві, за їхні щирі й жертовні серця, які щодня віддають свій час і служать переселенцям усім, чим тільки можуть! Дякую Богу, що можу бути тут корисною для своїх співгромадян, що тут, у таких обставинах, діти можуть, можливо, вперше, почути про Бога, а їхні батьки – побачити Його через дію цієї чудової громади.
А я, попри обставини, у яких знаходиться моя країна, щаслива від того, що можу та здатна допомагати моїм новим польським друзям і звершувати своє служіння Богу!
Бути корисними задля Перемоги
Коли в Україні було розпочато війну, у багатьох виникло питання, а чим я можу бути корисними...
ДетальнішеМісія в стінах УЄТС і за її межами
До семінарської їдальні за гарячою їжею приходить дедалі більше людей… Для нас це чудова...
ДетальнішеЖиття та служіння семінарії
Ми неймовірно вдячні кожному, із ким ми можемо поділитися своїми серцями в цей скрутний для...
Детальніше