Страждання Христа та захист від насилля

На превеликий жаль, сьогодні страждання – це частина щоденного життя українців. Тож раз у раз можна почути, як деякі люди, наголошуючи на прикладі Христа, закликають українців й українських віруючих смиренно прийняти всі ці страждання. Комусь така позиція вигідна, а хтось просто звик дивитись на Христа з погляду тільки однієї зі сторін Його життя.

Але Христос не був мазохістом, хоч Його іноді саме таким і зображують: Він прийняв страждання, тільки коли це було частиною Його покликання. У дитинстві Ісуса ангел каже Йосипу, щоб той брав Марію й дитя та тікав з ними, аби врятувати дитину від Ірода, натомість відповідно до логіки деяких сучасних людей їм потрібно було б смиренно прийняли загрозу й нічого не робили для свого захисту. Під час свого публічного служіння Христос не страждає заради самого страждання: коли Його хочуть побити камінням до арешту в Гетсиманії, Він робить все, щоб це не відбулося, успішно уникаючи небезпеки (Ів. 8:59). Христос не відмовляється нормально поїсти, чим Йому докоряють фарисеї (Мт. 11:19); Він не проти хорошого одягу, за володіння яким потім будуть кидати жереб римські воїни; навіть проповідь Христа про майбутнє повністю відновлене Царство – це проповідь про місце достатку (щоправда сьогодні проповідники євангелія процвітання викривили це вчення). Як показують слова молитви в Гетсиманії – «якщо можливо, нехай Мене омине ця чаша» (Мт. 26:39 пор. ін. Єв.) – Христос не має бажання страждати й не прагне з радістю коритись стражданню, яке нав’язують інші.

Так, найвеличніший Еммануїл народився в злиднях, ще дитиною став біженцем, як і багато українських дітей сьогодні, відчував на собі тяжбу життя небагатої людини, потерпав від стигми («Чи може бути щось доброго з Назарету?», Ів. 1:46), по-різному був зраджений Своїми учнями, несправедливо засуджений і страчений. Проте Він не приймає ці страждання заради страждання, але обирає прийняти його заради Свого особливого покликання – задля відновлення Божого Царства. Христос, беручи на себе страждання світу, знав, що це все не закінчиться лише стражданнями: вони тимчасові. Страждання не є кінцевою метою, але мають мету, яка вища й важливіша за них. Так, Христос прокладе шлях до відновлення, ще буде воскресіння, зустріч з учнями, Він знов прийде, як Цар, ще буде суд, де кожен склониться перед Ним і понесе наслідки свого вибору, ще буде вічне Боже Царство, де немає зла й лиха. Але, доки Він не повернеться, людям, на жаль, доводиться стикатися зі стражданням. Проте Бог також пройшов ці страждання як частину Свого покликання, коли перебував на цій землі, тому може реально співстраждати людям в найважчих ситуаціях і говорити їм: «Прийдіть до мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас» (Мт. 11:28).

Тож Христос не є аскетом заради аскетизму та не приймає будь-яке страждання заради страждання. Оглядаючись на Його приклад, розумієш, що робити дії, необхідні, щоб запобігти стражданням у своєму житті та відмовитись від нього – це нормально. Христос не був мазохістом і точно не закликає до цього українців зараз. Цитувати окремі тексти з нагірної проповіді й водночас тлумачити їх тільки з однієї сторони, забувши про Христа, Якого в книзі Об’явлення зображено як Царя, що приходить чинити суд й обіцяє відплату за вбивство (напр., Об. 6:9-11), означає обмежено тлумачити Біблію. Бог не відкриває багатьом українським служителям, що ці страждання є частиною особливого покликання від Бога для України, а навпаки, що це наслідки непослуху Богу людей у країні агресорі (на цю тему семінарією була опублікована окрема стаття, а тому не буду повторюватись: https://www.facebook.com/…/a.15862172…/3095080570747637/).

Тому не берімо на себе більше страждань, ніж потрібно, не даваймо іншим маніпулювати на цій темі, наносячи страждання нашій країні, та йдемо разом з Богом до відновлення нашої країни!