-
апологія Петра 4:5–12:
«Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм…»; -
суд та апологія Степана 6:8–7:53:
«Степан же, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі ознаки й чудеса», «Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо…» (7:55);
-
навернення проконсула 13:6–12:
«Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього…».
Чому варто згадувати Вознесіння Господнє? Ця подія уможливила важливі сотеріологічні, христологічні й пневматологічні аспекти — на останньому варто зосередитися.
Ісус у відповідь на питання про відновлення царства Ізраїлю наголошує учням на іншому:
Ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете моїми свідками
Дії 1:8
Подібне прийняття Святого Духа, через Якого учні мали силу, дає можливість розмірковувати про отримання чогось напрочуд важливого.
Пригадаємо декілька прикладів подій, пов’язаних з проявом «сили» в Діях:
Ці приклади й чимало інших подібних привернули увагу багатьох дослідників, які розуміли Дії як книгу пневматологічну.
Як це може допомогти розмірковувати над Вознесінням Господнім? Отримання «сили» дало змогу учням і далі бути свідками аж до краю землі. Але як щодо нас? Чи є сьогодні спільнота місцем неперервної П’ятидесятниці? Тобто місцем прояву сили Святого Духа. І я зараз не кажу про прояв чогось надприродно-містичного, що виходить за межі прийнятного, хоча оповідання Дії справді більше каже про «силу» як щось надприродне й містичне.
Програми за напрямком
Але, окрім цього, вознесіння Ісуса дало змогу відчути-зрозуміти, що кожний учень має певну «силу», як зазначить апостол Павло в Римлян 12:6–8:
-
пророцтво;
-
служіння;
-
учитель;
-
розрадник;
-
благодійник;
-
керівник;
-
милосердний.
Подібний список, звісно, не є вичерпним для сучасних учнів, адже в інших посланнях Павла можна відшукати й інші. Але як сучасні учні проявляють силу спільноти через подібний список? Чи сьогодні спільнота не відчуває себе на порозі часів, коли має відбутися прояв нової сили? Чи не відчуває спільнота, що ось-ось настане час для чогось нового? Нового лідерства / керівництва, вчителювання / служіння тощо.
Але такий передсмак неможливий без вкрай важливого підґрунтя, де ті, хто відчуває його, мають бути компетентними служителями, відповідними тому статусу, який вони мають. Подібне можливе через відчуття й розуміння своїх сильних і слабких сторін та за допомогою навчання, яке розвине характер, знання, навички — фаховість.
Згадуючи про Вознесіння Господнє, варто пам’ятати, що «сила», надана через Святого Духа, присутня й сьогодні
Сучасні умови життя вимагають застосувати її по-новому, а отже, мають бути люди, які побачать себе тими, хто може стати компетентними — відповідними, щоб додати щось нове в монотонне місце…
Згадуючи про Вознесіння Господнє, слід пам’ятати: як і тоді за часів Ісуса учні були чимось новим для тогочасного світу, так і сьогодні настає час нової генерації — тієї, яка має інший погляд для нових змін і на користь зміцнення спільноти, але не задля чогось іншого…
Згадуючи про Вознесіння Господнє, важливо не забувати, що спільнота — місце зустрічі генерацій, які мають спільність у бажанні зміцнювати спільноту, а отже, вони можуть бути тими, хто підсилює слабкі сторони іншого, а в цьому можна відчувати відгомін Царства Божого…
Шануймося, спільното Ісуса, згадуючи, що Він вознісся, щоб бути з нами й надавати нам силу для звершення, і прийде за нами, що вказує нам на наш провідний маяк життя до вічної койнонії.
Євгеній Уткін, заступник декана з навчально-методичної роботи.
«Злий» і «добрий» Бог двох Завітів та християнська етика
У церковній історії є сторінка боротьби з маркіонізмом, що являв собою одну з єресей...
Детальніше
