Інша культура лідерства

Війна викриває й виносить на поверхню те, що приховано глибоко всередині кожного з нас. Вона виявляє людську сутність і потаємні наміри та показує нам самих себе й інших людей з дуже різних нових боків, приємних і не зовсім. Ми можемо побачити невідому раніше сміливість або неусвідомлене й неприємне боягузтво, непомітні до того здібності або сховані недоліки. Саме з цим пов’язані наші здивування та захоплення, роздратування та розчарування і собою, і людьми довкола під час війни. Такі умови, окрім усього іншого, стають серйозним викликом для лідерів і вказують на критичну важливість питання лідерства.

Виклики війни вимагають від лідера швидке й чітке прийняття рішень. До того ж ці рішення найчастіше треба приймати в морально двозначних або взагалі багатозначних, вкрай ризикованих і надскладних обставинах та в ситуаціях, коли обмаль часу на роздуми й коли поряд немає нікого більш досвідченого чи мудрого, хто зміг би порадити чи підказати щось доречніше й доцільніше. 

Найчастіше такі умови не дозволяють, по-перше, усвідомити, що прийняті рішення можуть і матимуть далекосяжні наслідки як для самого лідера і його/її публічної репутації, так і для людей, від імені яких або заради яких рішення приймалися, а по-друге, взагалі передбачити ці наслідки.

Саме таке швидке й чітке прийняття рішень, а також готовність брати відповідальність за всі можливі й непередбачувані наслідки, якими б вони не були, випробовує моральні засади лідера та показує, чи має їх лідер взагалі, чи ні. Справжня мораль лідера полягає не в знанні єдиної можливої відповіді в будь-якій складній і морально неоднозначній ситуації, а в здатності обрати з декількох можливих більш-менш правильних варіантів або той, що послужить найбільшому благу чи добробуту й буде корисним якомога більшій кількості людей, або той, що призведе до меншого страждання меншої кількості людей. Тобто йдеться не про знання, як обирати між правильним і хибним, між життям і смертю або між спасінням і вбивством. Йдеться про здатність та вміння обирати між меншим і більшим злом, меншим і більшим ризиком, меншим і більшим благом, а також – про глибоке усвідомлення неоднозначності або навіть сумнівності вибору, який лідеру треба зробити. 

Проте справжня мораль охоплює ще й поведінку після прийнятого рішення. У разі правильного вибору й успіху поставитися з відповідним смиренням, а в разі менш правильного рішення, поразки чи невдачі – визнати власну помилку з належною гідністю та, якщо потрібно, бути готовим зробити це публічно. Тобто лідер має відповідати за свої рішення, особливо за невдалі, та не перекладати провину чи відповідальність на когось іншого.

Така мораль не виникає сама собою або ж у вакуумі. Також її неможливо успадкувати. Вона формується, принаймні повинна формуватися, у мирні часи, а тільки потім виявиться та випробується в часи кризи. Формування моральних засад – це постійний процес роботи над собою через формування переконань, ціннісних орієнтирів та чеснот. А це, зі свого боку, відбувається завдяки постійному вивченню, осмисленню та застосуванню основоположних принципів, що пройшли неодноразове випробування часом й обставинами. Завдяки аналізу та наслідуванню гідних прикладів тих людей, які не тільки мужньо подолали різні виклики, але й мудро обійшли та перемогли всі можливі спокуси, що стояли на їхньому шляху до самореалізації та самовизначення.

Для мене війна не відкрила нічого нового в лідерстві, вона просто загострила увагу на певних складових лідерства, перетворила лідерство з чогось теоретичного в щось реальне і практичне та по-іншому розставила пріоритети в лідерстві.