День П'ятидесятниці

Чому у святкуванні дня П’ятидесятниці зникає душевне піднесення? Таке питання може виникнути в людини, яка вже довго є учнем Христа. Традиційно відзначаючи цей день, християни всіх конфесій намагаються відповісти на питання, яким є значення цього дня. Але, можливо, питанню про значення має передувати питання про жагу? Що повинно мотивувати, щоб захоплення не зникало?

Подія дня П’ятидесятниці (2:1–13) починається з того, що Лука в зрозумілих природних явищах («подув бурхливий вітер», «поділені язики, наче вогняні») опише досвід учнів, які пережили Богоявлення. Цей досвід дасть змогу одним свідчити про Божу велич: «Наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами», а іншим — почути те свідчення: «Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, у якій ми народилися?»

Що описана подія мала відновити в пам’яті учнів?

Богоявлення в день П’ятидесятниці стається на свято шавуот у юдаїзмі (Лев. 23:16, Повт. 16:9–12). Щорічне святкування шавуоту мало на меті нагадувати про радість минулих поколінь, які відчули досвід Богоявлення в історії звільнення від ярма поневолення в Єгипті. А отримання Духа Святого стало виконанням давньої надії (Числ. 11:25–29, Йоіл 3:1–5): люди знову можуть пережити присутність Бога та засвідчити про цей досвід іншим, а отже, Господь не забув про Свій народ (Іс. 11:11–12). У дні П’ятидесятниці учні наче стикнулися з тим, що переживали їхні отці, — уявлення про минуле стало реальністю сьогодення.

Чому Петро намагається роз’яснити подію П’ятидесятниці? (14–36).

Найімовірніше, він прагне дати відповідь на питання «Що ж це має бути?» (12) для мужів юдейських і всіх мешканців Єрусалима. У своїй промові Петро використовує тексти Старого Завіту (Йоіл 2:27, 3:1–5. Пс. 16, 110, 133): апостол переосмислює їх під впливом пережитої події, запевняє слухачів, що надії Старого Завіту збуваються через Ісуса — Месію, Який є Господом, — та закликає повірити, що учні пережили Божу присутність, а не глузувати з них чи знаходити виправдання («понапивалися вина», 13). Складається враження, що Петро закликає слухачів до нового життя, пропонуючи їм осмислити досвід і повірити.

Завдяки роз’ясненню Петра в людей з’явилося питання: «Що ж нам робити, мужі-брати?» (37). Шлях тільки один: «Покайтеся, і нехай охреститься кожний із вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!» (38). Саме так до учнів приєднається три тисячі нових людей (37–47). Але задля чого Лука пише про це? Щоби показати на змінену світоглядну позицію тих, хто обрав йти за Господом. Зміна світогляду вплинула на їхнє життя: братерська спільнота, навчання від апостолів, ламання хліба, молитва, переживання чудес — усе це відображає нове життя, якого в тих людей не було до цього. Неначе Царство Боже, яке вони очікували, було посеред них. Немовби своїм новим життям вони відтворювали в нашій реальності Царство Боже — альтернативну реальність іншого світу.

Як розуміння історії дня П’ятидесятниці (2:1–47) може допомогти нам відродити піднесення?

Завдяки цілісному погляду на всю історію П’ятидесятниці ми можемо подивитися на світоглядну зміну в житті учнів, в основі якої — Христос, Котрий веде нас до Царства Божого й за сприяння Якого ми стаємо тими, хто формує відгомін цього Царства.

Тож спробуймо прожити це свято, згадуючи досвід зустрічі з Богом, де розпочалася світоглядна зміна, а відтак — згадати натхнення, яким були пронизані наші серця, коли ми усвідомили, що є спадкоємцями та діячами Царства Божого.