Дорога в Емаус

Двоє учнів йшли дорогою до Емауса, обговорюючи події останніх днів в Єрусалимі (страждання, смерть і поховання Ісуса). До них приєднався невідомий чоловік, що насправді був воскреслим Ісусом, Якого вони не впізнали. Ісус запитав їх, про що вони говорять. Обидва здивувалися, що цей Подорожній не знає про останні події, які відбулися. Учні почали висловлювати своє розчарування: вони сподівалися, що Ісус «визволить Ізраїль», а Його стратили. Ісус пояснив їм, що всі ці події були передбачені в Писанні й що Христос повинен був постраждати перед Своєю славою. Прийшовши в село Емаус, учні запросили незнайомця приєднатися до них, бо вже вечоріло. Коли вони сіли їсти разом, Ісус узяв хліб, поблагословив його, переломив і дав їм. У цю мить їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Ісус одразу ж зник. Тоді два учні негайно повернулися до Єрусалима, щоб розповісти апостолам, що бачили воскреслого Христа. 

Ця історія, записана євангелістом Лукою в 24 розділі з 13 до 35 вірші, нагадує нам дві важливі істини про учнівство.

Учні очікували, що Месія визволить Ізраїль від римлян, а Його розп’яли й поховали. Вони присвятили Христу певний час, але все було марно. У них була надія, але тепер вона згасла. І навіть звістка, що Христа немає в гробі й що деякі жінки бачили ангелів, які сповіщали їм, що Він воскрес (24:22–24), не допомогла та не заспокоїла їх. Учні були у відчаї та намагалися втекти від тих подій. 

Це може нагадувати нас сьогодні — тих, хто розчаровується у своїй вірі, бо трапляються обставини, яких ми не очікували. У нас були плани, ми робили щось, що вважали правильним, але в якийсь момент усе зруйнувалося. «Боже, де ти? Як Ти міг допустити, щоб це сталося? Адже ми так сподівалися…» І, можливо, хтось приносить добру новину й каже, що ще не все втрачено, можливо, хтось говорить слово від Бога або дає якесь пророче бачення майбутнього, але це нас не втішає. Наша ілюзія, яким має бути Бог і як все має бути, розбивається й ламається. І тоді ми тікаємо насамперед від себе, від церкви, від служіння. Чому так стається?

І тут ми підходимо до другої важливої істини: не можна бути справжнім учнем Христа без глибокого розуміння Його Слова. Учень Христа — це той, хто знає і розуміє Його вчення й слідує за Ним. Ісус багато розповідав учням про Свої майбутні страждання й смерть, але вони не слухали Його. Вони мали власне уявлення про те, яким мусить бути Месія, і хай що Ісус пояснював, це не змінювало їхніх очікувань від Месії. Коли Ісус почав пояснювати з Писання, від Мойсея і всіх пророків, що Христос мав постраждати (25:25–27), їхні серця «запалали» (24:32). 

Щось схоже часом трапляється й з нами: ми можемо читати та не бачити, бо читаємо крізь призму свого уявлення, яким повинен бути Месія, а в нашому разі — яким повинен бути Бог. Але глибоке вивчення Біблії завжди дає нам надію, тому що вона показує й описує нам справжнього Бога, яким Він є, а не яким ми Його собі уявили. Наше серце починає «горіти». Бог залишається добрим Богом навіть тоді, коли відбувається катастрофа чи війна. Він залишається Богом любові навіть тоді, коли ми страждаємо несправедливо. Але ми здатні побачити все це тільки тоді, коли дійсно розуміємо, що говорить нам Біблія. Ось чому нам треба присвятити себе вивченню Його Слова й навчитися не вносити в біблійні тексти того, чого там немає.

Усі ми, напевно, чули думку, ніби війна зміцнить наше богослов’я (особливо під час тривоги й обстрілів). Але насправді змінюється не богослов’я — змінюємося ми й наше сприйняття Його слова, бо Бог незмінний, як про це написано в Посланні до Євреїв: «Ісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той самий» (Євр. 13:8).

Тому я бажаю всім нам: хай у якому стані розчарування, сумнівів, втоми або горя ми перебуваємо, нехай Боже Слово принесе нам розраду й надію. Пам’ятаймо: після смерті є воскресіння. Можливо, нам треба не тікати, а просто почекати. Можливо зараз ми не сприймаємо інших людей і їхнє свідчення (та підтримку). Але дозвольмо Христу пройти з нами цією дорогою від Єрусалима до Емауса, дозвольмо Йому пояснити, що відбувається. І нехай наші очі й серця відкриються, як у цих двох учнів, і ми змогли побачити воскреслого Ісуса та стати ще сильнішими й сміливішими в нашому свідченні воскреслого Христа.