Психологічні особливості Я-концепції підлітків із суб'єктивним переживанням самотності

Проблема самотності в сучасному суспільстві стає чимраз актуальнішою. Підлітки, як і дорослі, дедалі частіше зіштовхуються з відчуттям ізоляції, що може впливати на їхню поведінку. Окрім цього, самотність вважається однією з причин виникнення відхилень у поведінці молоді. Однак, попри інтерес до цієї теми, що тільки зростає, усе ще бракує досліджень, які глибоко вивчали б зв’язок між самотністю підлітків і формуванням їхнього «Я».

У підлітковому віці формується так звана «Я-концепція» — уявлення про самого себе. Це важливий етап у житті молодої людини, і, як стверджують фахівці, саме в цей період може виникати відчуття самотності, що суттєво впливає на самооцінку та сприйняття себе в суспільстві. Деякі психологи, зокрема С. Корчагіна, вказують, що самотність — це не просто нестача контактів, а внутрішній суб’єктивний стан людини. Вона може відчувати себе самотньою навіть у великому колективі, якщо не знаходить там розуміння або підтримки.

Дослідження показують, що підлітки різного віку відчувають самотність по-різному. Молодші підлітки (10–11 років) часто зіштовхуються з проблемами в школі, невпевненістю у власній привабливості або труднощами в спілкуванні з однолітками. У старшому підлітковому віці (12–13 років) до цих труднощів додаються проблеми із самосприйняттям, задоволенням життєвою ситуацією та стосунками в родині. Підлітки 14–15 років, своєю чергою, уже починають замислюватися про власні інтелектуальні здібності, що також впливає на відчуття самотності.

Учені зауважують, що інтенсивність переживання самотності зростає з віком і досягає піку в середньому підлітковому віці (12–13 років), після чого поступово зменшується.

Сучасне суспільство, де технології часто замінюють живе спілкування, створює середовище, у якому підлітки почуваються дедалі більш відчуженими. Нестача емоційної підтримки, поверхові стосунки, нестача справжньої емоційної прив’язаності до людей довкола — усе це стає причиною виникнення негативних емоцій, серед яких одне з провідних місць належить самотності.

Якщо раніше самотність розглядалася переважно як проблема комунікації, то сьогодні чимраз більше дослідників, як-от К. Рубінштейн та Ф. Шейвер, наголошують на її внутрішніх аспектах. Самотність — це індивідуальне переживання, яке різні люди можуть відчувати по-різному. Для когось вона може бути тимчасовою реакцією на певну життєву ситуацію, для іншого — це глибоке відчуття відчуженості, яке постає навіть за наявності зовнішніх соціальних зв’язків.

Людина може відчувати себе самотньою, хай там скільки людей її оточують. С. Корчагіна підкреслює, що самотність — це стан, коли людина відчуває нестачу належної підтримки й визнання з боку інших. Це підкріплюється й дослідженнями Л. Пеплоу, які вказують на те, що дві людини в одній соціальній ситуації можуть відчувати себе зовсім по-різному: одна може бути цілком задоволеною своїми стосунками, а інша — відчувати гостру нестачу емоційної близькості.

Е. Заворотніх додає, що самотність не завжди залежить від кількості міжособистісних контактів. Це радше питання того, як людина суб’єктивно оцінює свої стосунки з іншими. Важливо розуміти, що самотність може виникати на різних етапах життя й не завжди усвідомлюється людиною повною мірою.

Період підліткового віку є надзвичайно важливим у розвитку особистості. Це час, коли формуються нові соціальні зв’язки, розвивається самосвідомість і відбувається глибоке осмислення свого місця в суспільстві. Проте цей процес часто супроводжується конфліктами та внутрішніми переживаннями, серед яких самотність займає одне з провідних місць.

Дослідження підліткової самотності показують, що відчуття ізоляції нерідко пов’язане з низькою самооцінкою, невпевненістю у своїх здібностях, страхом відторгнення або несприйняття з боку однолітків. Наприклад, психолог О. Долгінова вказує, що самотність у підлітків часто виникає через складнощі в стосунках з однолітками або родиною. Проблеми із соціалізацією, неприйняття в групі однолітків можуть підсилювати ці відчуття.

Ю. Железнякова додає, що стилі виховання й стосунки в родині також мають великий вплив на виникнення самотності в підлітків. Вона вважає, що самотність у підлітковому віці часто пов’язана з конфліктами в родині, недостатньою емоційною підтримкою з боку батьків, що, своєю чергою, може провокувати агресію, тривожність та інші емоційні проблеми.

Отже, формування Я-концепції підлітків тісно пов’язане з їхнім відчуттям самотності. Підлітки, які мають низьку самооцінку або проблеми в спілкуванні з довколишніми, частіше переживають самотність. Це відчуття не лише впливає на емоційний стан, а й стає важливою частиною процесу самопізнання. З віком кількість чинників, які впливають на формування Я-концепції та переживання самотності, зростає, але після 14–15 років інтенсивність цього відчуття поступово знижується. Самотність — це не лише виклик, це ще й можливість для підлітків краще зрозуміти себе та свої потреби.