Як різні аспекти самосвідомості впливають на відчуття самотності у підлітків?

Підлітковий вік є важливим етапом розвитку, коли у свідомості молодих людей відбуваються глибокі зміни. Це період, коли підліток починає усвідомлювати себе як унікальну особистість, що супроводжується складними емоціями, серед яких самотність займає особливе місце. Формування нової самосвідомості в підлітковому віці, тобто здатності осмислювати себе та своє місце у світі, часто тісно пов’язане із суб’єктивними переживаннями самотності.

Суть цих переживань полягає в тому, що підліток, усвідомлюючи свою відмінність від інших, часто стикається зі страхом бути відкинутим або залишитися наодинці. Бажання бути частиною групи однолітків і прагнення індивідуальності можуть конфліктувати, що створює напруження. Багато молодих людей відчувають певну «роздвоєність», коли, з одного боку, вони прагнуть самовираження, а з іншого — бояться порушити взаємини через свою інакшість.

Деякі дослідники, як-от Ілля Слободчиков, підкреслюють, що переживання самотності є природною частиною дорослішання. Він розглядає самотність не як щось негативне, а як важливий складник формування особистості. Він зазначає, що це переживання є типовим для підліткового віку, оскільки саме в цей час розвиваються здатність до рефлексії та осмислення власної індивідуальності. Підлітки вчаться зберігати баланс між прагненням до усамітнення й потребою в спілкуванні.

Гульнара Шагівалеєва також говорить про те, що усвідомлення власної унікальності, яке приходить у підлітковому віці, часто супроводжується відчуттям, що підліток «один у всесвіті». Вона зазначає, що це спричиняє відчуття внутрішньої порожнечі, яку підлітки намагаються заповнити за допомогою спілкування. Однак одночасно виникає й бажання відокремитися, знайти час для осмислення власного стану. Шагівалеєва бачить у цьому двоєдиний процес: підлітки в спілкуванні знаходять своє місце в соціальному середовищі, а в усамітненні роздумують над своїм становищем у ньому.

Саме тому розвиток самосвідомості, який супроводжує підлітковий вік, часто призводить до переживання самотності. Бажання бути прийнятим у групі може загострити відчуття непорозуміння або ж, навпаки, допомогти молодій людині краще усвідомити свою індивідуальність.

Одним із важливих компонентів самосвідомості є пізнавальний елемент, тобто здатність підлітка до самопізнання. Дослідження показують, що високий рівень суб’єктивного переживання самотності часто пов’язаний із проблемами самоідентифікації. Підлітки, які відчувають самотність, часто не можуть чітко відповісти на питання «Хто я?». Вони відчувають розгубленість і не завжди здатні описати себе або зрозуміти, які риси їхнього характеру домінують.

Як зазначається в дослідженні, така невизначеність супроводжується негативними ситуативними станами, наприклад втомою, голодом, засмученістю або навіть закоханістю. Усі ці емоції впливають на підлітка, підсилюючи відчуття самотності. Збільшення суб’єктивного переживання самотності призводить до того, що підліток дедалі більше відчуває внутрішній розлад і нездатність ідентифікувати себе.

Окрім того, є статистично підтверджений зв’язок між комунікативним складником самосвідомості та рівнем самотності. Підлітки з високим рівнем суб’єктивного відчуття самотності зазвичай мають знижену оцінку своїх комунікативних здібностей. Вони схильні вважати себе людьми, які не мають широкого кола спілкування або друзів. Така самооцінка призводить до того, що вони починають уникати соціальних контактів і ще більше посилюють своє відчуття ізоляції.

Психологи стверджують, що підлітки з високим рівнем суб’єктивної самотності починають вважати себе нездатними до комунікації або не цікавими для навколишніх. Це призводить до зниження їхньої самооцінки та створює додаткові бар’єри для налагодження соціальних контактів. Тож коло замикається: що більше підліток відчуває самотність, то важче йому стає встановлювати стосунки з людьми довкола.

Емоційний складник самосвідомості підлітків також відіграє значну роль у формуванні їхнього відчуття самотності. До цього аспекту належать такі елементи: самооцінка, рівень домагань і самоставлення. Дослідження показують, що підлітки з високим рівнем самотності зазвичай мають знижені показники самооцінки у сферах комунікабельності, щастя, задоволення собою, зовнішності й здоров’я.

Найбільш виражений зв’язок спостерігається між рівнем суб’єктивної самотності й комунікабельністю. Що вище рівень самотності, то нижче підлітки оцінюють свої комунікативні здібності. Це означає, що підлітки, які відчувають самотність, часто не можуть висловити свої думки або переживання в спілкуванні з іншими, що призводить до ще більшого внутрішнього напруження й відчуття ізоляції.

Цікаво, що самотність також впливає на те, як підлітки сприймають своє місце в соціумі. Вони можуть вважати себе недостатньо авторитетними серед однолітків, не здатними досягти високого рівня щастя або успіху. Це призводить до зниження рівня домагань: підлітки перестають ставити перед собою високі цілі, бо не вірять у свої можливості. Вони не бачать себе такими, хто може досягти високого рівня комунікабельності або задоволення собою, і тому навіть не намагаються покращити ці якості.

Саморегуляція є ще одним важливим компонентом самосвідомості, який впливає на відчуття самотності в підлітковому віці. Це здатність підлітка контролювати свої емоції, дії та наміри. Дослідження показують, що підлітки з високим рівнем суб’єктивного переживання самотності часто мають знижені показники саморегуляції. Вони менш наполегливі, імпульсивні й нестійкі у своїх діях.

Це означає, що таким підліткам може бути важко доводити справи до кінця, вони можуть швидко здаватися або змінювати свої наміри. Вони часто не мають достатньої емоційної стійкості й не вміють контролювати свої дії та емоції. Така нестійкість здатна посилювати їхнє відчуття самотності, оскільки вони ще не відчувають себе впевненими в собі й у своїх можливостях.

Однак, варто зазначити, що низька саморегуляція може також мати певні позитивні сторони. Деякі дослідники стверджують, що підлітки з високим рівнем самотності можуть проявляти підвищену чутливість, гнучкість і винахідливість у складних ситуаціях. Хоча їм може бути важко зосередитися на одній меті, вони можуть знаходити нестандартні підходи до розв’язання проблем і проявляти творчі здібності.

Отже, підліткова самотність — це не просто емоційний стан, а важливий етап у розвитку особистості. Саме в цей період формуються ключові аспекти самосвідомості, які впливають на те, як молоді люди бачать себе та взаємодіють з навколишніми. Проблеми із самооцінкою, труднощі в спілкуванні й відчуття ізольованості можуть загострювати це почуття. Однак, попри всі труднощі, самотність дає підліткам можливість глибше пізнати себе й зробити крок до особистісного зростання, знаходячи баланс між самовираженням і соціальними стосунками.