Психолого-педагогічні стратегії подолання психічних травм та ПТСР серед постраждалих від війни

В сучасному світі всі прагнуть стабільного і мирного життя, але події, які відбуваються, значно випробовують людську психіку. Неоголошена війна, що триває в Україні, певною мірою впливає на кожного громадянина. Різноманітність наслідків, з якими стикаються люди, викликає безліч реакцій: від страху та тривоги до апатії або навіть заціпеніння. Для тих, хто безпосередньо пережив бойові дії, психологічні наслідки можуть бути особливо важкими.

Травматичний досвід бойових дій чи перебування у полоні є серйозним випробуванням для психіки будь-якої людини. Втім, сила психічної травми багато в чому залежить від внутрішніх ресурсів особистості. Як показує досвід, третина людей здатна самостійно справитися з такими травмами, використовуючи власні резерви. Однак більшість – близько двох третин – потребують зовнішньої допомоги, щоб запобігти хронічним наслідкам.

Серйозність посттравматичних наслідків видно на прикладі ветеранів різних воєн. Під час війни у В’єтнамі загинуло 58 226 американських військових, але після війни кількість ветеранів, що покінчили життя самогубством, перевищила цю цифру втричі. Крім того, третина ув’язнених в американських в’язницях – це ветерани бойових дій у В’єтнамі.

Подібна ситуація спостерігалася і серед ветеранів афганської війни на території СНД, де від 30% до 55% ветеранів страждали від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Американські дослідження серед в’єтнамських ветеранів показали, що 30,6% з них страждали на ПТСР, і в багатьох випадках цей стан супроводжувався прикордонними нервово-психічними розладами.

Адаптація до мирного життя для багатьох ветеранів є важким випробуванням. Їм значно важче знайти роботу, частіше спостерігаються розлучення, проблеми у вихованні дітей, соціальна ізоляція та висока ворожість до оточення. Такі наслідки не обіцяють кращої перспективи для теперішньої ситуації, особливо в умовах економічної та політичної кризи.

Стрес є невід’ємною частиною життя людини, але коли він перевищує адаптивні можливості організму, це може призвести до травматичного стресу. Психічна травма, викликана екстремальними обставинами, є нормальною реакцією на ненормальні події. У таких випадках людина відчуває інтенсивний страх за своє життя, безпорадність, а іноді й жах.

Психічна травма руйнує сприйняття часу та життєвих обставин, порушуючи гармонію між минулим, теперішнім і майбутнім. Важливими факторами є раптовість та стрімкість розвитку подій, а також їхня тривалість. Психологічні наслідки травми можуть проявлятися у посттравматичному стресовому розладі, який є затяжною або відстроченою реакцією на екстремальні ситуації.

На думку І. Малкіної-Пих, реакція на психічну травму включає три основні фази. Перша фаза – психологічний шок, що проявляється через пригнічення активності, дезорієнтацію та заперечення того, що сталося. Цей етап є своєрідною захисною реакцією психіки на травматичний досвід.

Друга фаза характеризується сильними емоційними реакціями: страх, жах, тривога, плач і гнів можуть проявлятися з великою інтенсивністю. Цей етап є критичним, оскільки після нього або починається адаптація до нових обставин, або ж відбувається фіксація на травмі, що призводить до хронічних порушень.

Третя фаза – це фаза прийняття, коли людина поступово стабілізує свої емоції, але в разі негативного розвитку подій може виникнути постійний постстресовий стан, який проявляється у формі ПТСР.

ПТСР впливає на всі рівні функціонування людини: від особистісного до міжособистісного і фізіологічного. Порушення, які виникають після психічної травми, можуть проявлятися через емоційну притупленість, постійні напади депресії, істеричні реакції, такі як тремтіння, сліпота, паралічі, і навіть серцеві болі.

До характерних ознак ПТСР належать також так звані «флешбеки» – неконтрольовані спогади про травматичні події, агресивна поведінка, зловживання алкоголем і наркотиками, соціальна ізоляція та підозрілість. ПТСР часто супроводжується розвитком астенічного синдрому, який проявляється швидким старінням і психічною млявістю.

З плином часу симптоми ПТСР можуть лише погіршуватися, а хронічні розлади можуть переслідувати людину протягом усього життя. За оцінками, близько 30% осіб, що пережили психотравмуючу подію, розвинуть ПТСР, і в значної частини з них цей стан триватиме роками.

Одним із основних підходів до лікування ПТСР є психотерапія. Медикаментозна терапія може допомогти зменшити окремі симптоми, але вона не є вирішальним засобом у боротьбі з посттравматичним розладом. Найефективнішими методами є травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ-КПТ) та метод десенсибілізації і репроцесуалізації травми через рух очей (EMDR). Ці підходи допомагають людині переосмислити травматичний досвід та знизити його негативний вплив на психіку.

Як свідчить досвід Оксфордського центру когнітивної терапії, саме ці два методи є рекомендованими в лікуванні ПТСР. Вони спрямовані на активну роботу з травматичними спогадами і дають людині змогу повернути контроль над своїм життям.

Психологи також відзначають важливість соціальної підтримки. Участь у групових терапіях допомагає людям, які пережили схожий досвід, ділитися переживаннями та отримувати підтримку від інших учасників групи.

Посттравматичний стресовий розлад є серйозним наслідком військових конфліктів, який впливає на психологічне здоров’я людей. Цей стан може проявлятися через різноманітні симптоми, які часто не тільки не слабшають з часом, але й поглиблюються.

Ефективна психологічна допомога є життєво необхідною для постраждалих від військових дій. Робота психологів має бути спрямована на виявлення внутрішніх ресурсів особистості та допомогу людині в адаптації до нових умов життя. Лікування ПТСР – це не лише боротьба з симптомами, але й можливість для особистісного зростання, яке дозволяє людині переосмислити свій життєвий досвід та знайти нові цілі.

Травма є частиною життя, але вона також може стати початком нового шляху до відновлення та розвитку.